Реальність проти віртуальності?..

Ми живемо в час небувалого злету інформаційних технологій, отримуємо інформацію завжди, коли читаємо книжки, слухаємо радіо, дивимось телевізор, спілкуємося між собою. Завдяки технічному прогресу виникли нові засоби комунікації, тобто засоби спілкування, а разом з ними – і нові цінності. Першим проривом у цьому напрямку стала книга, пізніше – періодичні друковані видання, потім – телеграф, радіо, телебачення і, нарешті, Інтернет. Сьогодні світ заполонили комп’ютери. Поговоримо про комп’ютер, його позитивний та негативний вплив на людину і дитину, зокрема.

Вміння знаходити інформацію за допомогою комп’ютера – це справжнє мистецтво. І ним потрібно навчитися володіти. Адже діти повинні відрізнити потрібну інформацію від непотрібної, глибоку від поверхневої, корисну від беззмістовної та шкідливої. Досить часто діти обмежуються переглядом в комп’ютері детективів, бойовиків, фільмів жаху та трилерів, використовують його для сумнівних ігор. Дуже багато дітей та підлітків проводять майже весь свій вільний час у віртуальному світі, нехтуючи навчанням, друзями, здоров’ям. У них виникла нова форма залежності – комп’ютерна. Як же впливають комп’ютерні ігри на світогляд дітей? Багато хто вважає, що позитивно, інші – негативно. Зробимо невеликий екскурс в історію.

Перша комп’ютерна гра „Зоряні війни” вийшла у світ 1962 року. Її завдання полягало в тому, щоб відбити астероїди і напади ворожих космічних кораблів. Згодом було створено багато інших ігор. Це пригодницькі ігри, ігри-головоломки, стратегічні ігри та ігри „екшн”. Багато ігор імітують різні види спорту. Чимало з них здобули високу оцінку громадськості, оскільки вони дуже цікаві й допомагають у навчанні. Однак ігри „екшн”, як і ті, що їх називають „шутерами” (стрілялками), часто критикують через їхній агресивний характер. Зазвичай мета цих ігор – вибрати зброю і знищити всіх ворогів: людей та інших істот.

Стає дедалі популярнішим он-лайновий вид комп’ютерної гри. Що особливого у ньому? Її персонажами керує не комп’ютер, а гравці, які через Інтернет одночасно беруть участь у грі. Їх можуть бути тисячі. Популярність таких забав пояснюється можливістю поспілкуватися з іншими. Гравці „розмовляють” одні з одним і відчувають себе частиною всесвітньої родини.

Багато ігор пропагують насильство, секс, брутальну мову. І коли з’явилася гра для ігрових автоматів „Смертельні гонки”, то пролунав протест громадськості проти насильницьких ігор. Адже суть її в тому, щоб переїхати пішоходів. Вигравав той, на чийому рахунку було найбільше жертв.

У грі „Автоармагедон” гравець пройде усі рівні тоді, коли переїде або уб’є 33 тисячі чоловік. Жертв можна не лише чавити колесами, забризкуючи їхньою кров’ю вітрове скло, їх можна поставити на коліна й змусити просити помилування або ж довести до самогубства. В  багато жорстоких ігор, які заборонені у цивілізованому світі, будь-яка українська  дитина може без проблем грати через мережу Інтернет. Наприклад, сьогодні здобувають популярність ігри, що містять елементи насильства й жорстокості,  з назвами «Fеаr», «Fеаr 1», «Fеаr 2», «Fеаr 3» (в перекладі з англійської «Страх», «Страх 1» і так далі), «Роstаl 2: Раздели боль». Досить лише прочитати назву гри і стає моторошно.

Чи шкідлива така імітація насильства? Так! Під час таких ігор підвищується агресивність гравців. Насильство, зображене в комп’ютерних іграх, може бути ще небезпечнішим, ніж телевізійне, оскільки гравець відчуває себе в ролі персонажів, що чинять насильство. Телебачення робить дітей спостерігачами жорстокості, а комп’ютерні ігри – учасниками. Доведено, що комп’ютерні ігри можуть спричинити вияви агресії серед підлітків, адже вони мають вплив на психіку. Дехто з гравців намагається повторити те, що бачить на моніторі комп’ютера, звідси -   породження  злочинності. Жорстокість один до одного, до зовнішнього світу, депресія – це далеко не весь перелік проблем з якими стикається підліток в результаті впливу комп’ютерних ігор. Діти, які захоплюються жорстокими комп’ютерними іграми, частіше беруть участь у бійках з власної ініціативи. До речі, за свідченням психологів, у таких підлітків після гри покращуються настрій.

 У нових он-лайнових іграх час, котрий гравець витрачає, обмірковуючи свою роль, стає його особистим внеском, його досягненням, а це заохочує грати далі. Тож для декого ігри стали справжнім наркотиком, і це одна з причин, чому в них грають місяцями або навіть роками.

 Багато дітей зізнається, що нерідко грають в ігри довше, ніж планували. А це негативно позначається на навчанні. Вчені виявили, що комп’ютерні ігри стимулюють лише певну частину дитячого мозку, тому діти повинні більше читати, писати й займатися математикою. До того ж дітям корисно бавитися на вулиці, займатися спортом та якомога більше спілкуватися з іншими дітьми.

Існує ще одна небезпека для здоров’я від того, що діти довго вдивляються у монітор – від цього псується зір. Під час роботи з комп’ютером шкідливими факторами є електромагнітне випромінювання і статична електрика. Виміри, які зробили експерти Російської академії наук показали, що вона є такою ж, як і радіаційний фон землі. Електромагнітне випромінювання від якісного комп’ютера відповідає нормативам. Однак із бокових і задніх стінок комп’ютера низької якості рівень електромагнітних випромінювань може бути підвищеним. Також у приміщенні, де працює комп’ютер, змінюється рівень вологості повітря. Діти можуть болісно реагувати на такі зміни: у них може з’явитися сухість в горлі, покашлювання. А тому при роботі з комп’ютером необхідно дотримуватись таких правил безпеки:

-          комп’ютер потрібно розташовувати в кутку чи задньою стінкою до стіни;

-          у приміщенні, де працює комп’ютер, необхідне щоденне вологе прибирання;

-          до і після роботи на комп’ютері слід протирати екран спеціальними серветками;

-          вважають, що наші зелені друзі – кактуси – також допомагають зменшити негативний вплив комп’ютера;

-          під час грози обов’язково вимикайте комп’ютер;

-          не забувайте частіше провітрювати кімнату.

У Японії вчені досліджували наслідки багатогодинного перебування дітей у віртуальному інформаційному просторі, зокрема під час багатогодинної комп’ютерної гри. Результати цих досліджень вражають:

-          у дітей, які грають у комп’ютерні ігри, можуть виявлятися хронічні зміни у розвитку головного мозку;

-          комп’ютерні ігри стимулюють лише ті частини головного мозку, які відповідають за зір та пересування і не допомагають у розвитку інших його важливих ділянок;

-          у дітей, які довго грають у комп’ютерні ігри, не розвиваються лобні долі мозку, що відповідають за поведінку, тренування пам’яті, емоції, навчання. Ці частини мозку повинні розвиватися до досягнення дорослого віку.

Головною причиною виникнення комп’ютерної залежності та інтересу до жорстоких ігор у дітей психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками і однолітками. Ігри для них – це шлях самоствердитися, бо у віртуальному світі, все залежить тільки від твого уміння грати, а не від особистих якостей та умінь. Виникає ілюзія, що ти чогось досягаєш, а в житті може бути навпаки. Сучасні діти дедалі частіше замінюють реальний світ віртуальними забавками. Та чи знають батьки, яким жорстоким заняттям захоплюються їх діти?

І все ж  таки є вихід з цієї ситуації. Необхідно створити територію безпечного Інтернету. Ось декілька порад батькам:

- підвищуйте власну комп'ютерну та інтернет-обізнаність;

- станьте для дитини порадником;

- навчіться перевіряти інформацію з Мережі за допомогою додаткових запитів і звернення до перевірених джерел;

- будьте для своєї дитини другом у соціальних мережах;

- запропонуйте дітям пізнавальні, цікаві та захоплюючі Інтернет-ресурси.

Отже, не треба нехтувати ніякими засобами захисту. Пам’ятайте, що мова йде про безпеку, здоров’я та навіть життя наших дітей. Та, використовуючи будь-які технічні засоби безпеки, не забувайте, що найнадійніший захист – це знання і розуміння. Не дарма кажуть: попереджений, отже озброєний.
Переважну частину користувачів Інтернету становлять діти та підлітки, які повністю не усвідомлюють загрози, що можуть чекати на них у віртуальному просторі. Тільки об’єднавши наші зусилля, ми зможемо допомогти, захистити дітей від небезпек віртуального світу та навчитись правилам безпечного поводження у світовій мережі.